Історія школи
А почалося все в далекому 1959 році, коли планувалося відкрити звичайну восьмирічну загальноосвітню школу. Але життя внесло свої корективи: у березні 1959 року вийшла в світ Постанова Ради Міністрів про заснування загальноосвітніх шкіл–інтернатів для дітей з багатодітних, малозабезпечених сімей.
Основним завданням шкіл–інтернатів було не тільки навчання і виховання учнів, але, в першу чергу, надання матеріальної допомоги багатодітним та малозабезпеченим сім'ям, дітям-сиротам, самотнім матерям і батькам.
Павлоградський виконавчий комітет і відділ народної освіти вирішили відкрити школу-інтернат на базі вже побудованої восьмирічки. Але необхідно було побудувати гуртожиток, їдальню, господарські споруди. У найкоротші терміни акордним методом ці об'єкти були побудовані. В терміновому порядку завозилася меблі, обладнання, постільні принадлежності, підручники, канцтовари, медикаменти.
Але 1 вересня 1959 р. школа-інтернат №1 так і не відкрила двері для перших своїх вихованців. Перший дзвінок для них прозвучав 25 вересня. З цього дня і почалася історія Павлоградської школи-інтернату №1.
Наш інтернат був першим навчальним закладом (і єдиним в місті залишається до цього часу) для дітей з малозабезпечених і багатодітних сімей, для матерів та батьків, які самі виховують дітей. Що ж являв собою інтернат в той час?
Наша школа мала проектну потужність на 280 чоловік, 10 класів. Звичайно, умови для життя і навчання дітей були не кращими, але завдяки енергії перших директорів інтернату Скрипник Володимира Євдокимовича, Диментий Миколи Івановича був створений дієздатний педагогічний колектив. Адже що означає школа-інтернат для директора? Це його будинок, його родина, його діти, його будні і свята, його радості і печалі, його злети і падіння.
Скрипник Володимир Євдокимович - перший директор нашої школи, так сказати, першопроходець інтернатівськоъ директорської ниви.
Диментий Микола Іванович - енергійний керівник, прекрасна людина.
Зражевської Іван Іванович - красивий, мужній, гуманний чоловік, який вніс чимало хорошого в розвиток школи.
Шарашова Юлія Олексіївна - її тонкий склад розуму, інтелект, любов і повага до людей були дуже затребувані в шкільній роботі.
Дмитрик Анатолій Григорович - улюбленець учнівського і педагогічного колективів.
Вони пішли з життя, але слід залишили в школі-інтернаті помітний.
Пішли у вічність, але залишили свій світлий образ в душах хлопців і колег педагоги: Петренко В.І., Іскра М.М., ...Вічна їм пам'ять!
Основним завданням шкіл–інтернатів було не тільки навчання і виховання учнів, але, в першу чергу, надання матеріальної допомоги багатодітним та малозабезпеченим сім'ям, дітям-сиротам, самотнім матерям і батькам.
Павлоградський виконавчий комітет і відділ народної освіти вирішили відкрити школу-інтернат на базі вже побудованої восьмирічки. Але необхідно було побудувати гуртожиток, їдальню, господарські споруди. У найкоротші терміни акордним методом ці об'єкти були побудовані. В терміновому порядку завозилася меблі, обладнання, постільні принадлежності, підручники, канцтовари, медикаменти.
Але 1 вересня 1959 р. школа-інтернат №1 так і не відкрила двері для перших своїх вихованців. Перший дзвінок для них прозвучав 25 вересня. З цього дня і почалася історія Павлоградської школи-інтернату №1.
Наш інтернат був першим навчальним закладом (і єдиним в місті залишається до цього часу) для дітей з малозабезпечених і багатодітних сімей, для матерів та батьків, які самі виховують дітей. Що ж являв собою інтернат в той час?
Наша школа мала проектну потужність на 280 чоловік, 10 класів. Звичайно, умови для життя і навчання дітей були не кращими, але завдяки енергії перших директорів інтернату Скрипник Володимира Євдокимовича, Диментий Миколи Івановича був створений дієздатний педагогічний колектив. Адже що означає школа-інтернат для директора? Це його будинок, його родина, його діти, його будні і свята, його радості і печалі, його злети і падіння.
Скрипник Володимир Євдокимович - перший директор нашої школи, так сказати, першопроходець інтернатівськоъ директорської ниви.
Диментий Микола Іванович - енергійний керівник, прекрасна людина.
Зражевської Іван Іванович - красивий, мужній, гуманний чоловік, який вніс чимало хорошого в розвиток школи.
Шарашова Юлія Олексіївна - її тонкий склад розуму, інтелект, любов і повага до людей були дуже затребувані в шкільній роботі.
Дмитрик Анатолій Григорович - улюбленець учнівського і педагогічного колективів.
Вони пішли з життя, але слід залишили в школі-інтернаті помітний.
Пішли у вічність, але залишили свій світлий образ в душах хлопців і колег педагоги: Петренко В.І., Іскра М.М., ...Вічна їм пам'ять!
Тепер школу очолює Новікова Божена Миронівна, 7-й за рахунком директор, відмінник народної освіти, учитель-методист. Це людина з гарячим серцем, вболіває за школу, за своїх вихованців і колег.
Протягом 50 років про вихованців школи-інтернату думає, піклується, опікується Павлоградський міський виконавчий комітет і міський відділ освіти.
Про нашу школу можна сказати, що є у неї завидне минуле, гарне сьогодення, прекрасне майбутнє.
Протягом 50 років про вихованців школи-інтернату думає, піклується, опікується Павлоградський міський виконавчий комітет і міський відділ освіти.
Про нашу школу можна сказати, що є у неї завидне минуле, гарне сьогодення, прекрасне майбутнє.
Сьогодні головним завданням Павлоградської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 1 є турбота про соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Із спогадів вчителів:
